ПОЛІТИКА ЖУРНАЛУ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПЛАГІАТУ
ПОЛІТИКА ЖУРНАЛУ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПЛАГІАТУ
РЕДАКЦІЯ ВИЗНАЧАЄ ЯВИЩЕ ПЛАГІАТУ НАСТУПНИМ ЧИНОМ:
Плагіат (англ. plagiarism) – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.
Самоплагіат (англ. self-plagiarism) – повторна публікація автором значних за обсягом та ідентичних за формою і змістом своїх же наукових текстів без зазначення факту їх попередньої або одночасноїпублікації.
Текстовий плагіат – повне або часткове запозичення фрагментів тексту (не видозмінених або модифікованих), що присутній у статях, тезах, звітах, монографіях, рукописах кваліфікаційних робіт, тощо.
Дії, що характеризують процес плагіату:
- видавання чужої роботи за власну;
- копіювання слів або ідей іншої особи без посилання на її праці;
- умисне упущення посилання зі списку джерел;
- надання невірних даних про джерело (наприклад «бите» посилання);
- зміна порядку слів зі збереженням загальної структури речення та без посилання на джерело;
- копіювання великої кількості тексту або ідей із зазначенням посилань на джерела, що в сукупності складають більшу частину статті.
Плагіат класифікують за наступними категоріями:
- точне копіювання без змін (Copy & Paste) та без належного бібліографічного оформлення запозичених фрагментів;
- копіювання із змінами у мовній, лексичній і технологічній інтерпретації (із перестановкою слів, заміною літер, цифр);
- наслідування стилю;
- переклад з іншої мови;
- запозичення ідеї.
ПРОЦЕДУРА:
- У випадках виявлення плагіату рукопис відхиляється.
- Усю відповідальність за достовірність інформації у статтях, точність назв, прізвищ та цитат несуть автори представлених матеріалів згідно чинного законодавства України (Закон України «Про авторське право і суміжні права»).
Loading...