ПОЛІТИКА ЖУРНАЛУ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПЛАГІАТУ

РЕДАКЦІЯ ВИЗНАЧАЄ ЯВИЩЕ ПЛАГІАТУ НАСТУПНИМ ЧИНОМ:

Плагіат (англ. plagiarism) – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Самоплагіат (англ. self-plagiarism) – повторна публікація автором значних за обсягом та ідентичних за формою і змістом своїх же наукових текстів без зазначення факту їх попередньої або одночасноїпублікації.

Текстовий плагіат – повне або часткове запозичення фрагментів тексту (не видозмінених або модифікованих), що присутній у статях, тезах, звітах, монографіях, рукописах кваліфікаційних робіт, тощо.

Дії, що характеризують процес плагіату:

  1. видавання чужої роботи за власну;
  2. копіювання слів або ідей іншої особи без посилання на її праці;
  3. умисне упущення посилання зі списку джерел;
  4. надання невірних даних про джерело (наприклад «бите» посилання);
  5. зміна порядку слів зі збереженням загальної структури речення та без посилання на джерело;
  6. копіювання великої кількості тексту або ідей із зазначенням посилань на джерела, що в сукупності складають більшу частину статті.

Плагіат класифікують за наступними категоріями:

  1. точне копіювання без змін (Copy & Paste) та без належного бібліографічного оформлення запозичених фрагментів;
  2. копіювання із змінами у мовній, лексичній і технологічній інтерпретації (із перестановкою слів, заміною літер, цифр);
  3. наслідування стилю;
  4. переклад з іншої мови;
  5. запозичення ідеї.

ПРОЦЕДУРА:

  1. У випадках виявлення плагіату рукопис відхиляється.
  2. Усю відповідальність за достовірність інформації у статтях, точність назв, прізвищ та цитат несуть автори представлених матеріалів згідно чинного законодавства України (Закон України «Про авторське право і суміжні права»).