ЛЮДИНА У ХРИСТИЯНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЦІ

• Adam Solak

  Akademia Pedagogiki Specjalnej im. Marii Grzegorzewskiej w Warszawie

Християнська педагогіка, як педагогіка релігійна, належить до кола філософської антропології, яка визначає тип наукової та трансцендентно-гуманістичної раціональності. Раціональність цієї педагогіки ґрунтується на її багатошаровості. Визнання трансцендентних властивостей у християнській педагогіці становить міцну основу для логічного розрізнення між тим, що вважається людиною, і тим, що існує лише в межах природи.

Людина є фундаментальною категорією суспільних і особливо педагогічних наук, від концепції та розуміння якої залежить не тільки система цих наук, але й їх призначення. Розглядаючи міжрелігійну проблематику, необхідно визначити, ким є людина в християнській педагогіці? Це дозволяє сформулювати відповіді у трьох площинах: людина як шлях у цій педагогіці (як у дуже молодій науковій субдисципліні), людська гідність у світлі християнської антропології та людська суб’єктивність.

Ці три напрями, що становлять основну структуру статті, знайомлять педагогіку Церкви (і не тільки) з елементами метафізики, які тлумачаться як засоби виховання людини. Тим більше важливо, що ці інструменти виходять за межі педагогіки, яка розглядається як мистецтво спостереження та вимірювання. Зміст статті доводить, що до людини ми повинні застосовувати більш ширші  критерії раціональності, ніж до світу природи, і що вона пристрасна до людини. Отже, стаття не висвітлює парадигмальних винятків виховання; тобто його гідність, підпорядкованість, діалогічність. Теоцентричний погляд на  християнську педагогіку доповнюється  антропоцентричним.

• pdf (Польська)