ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ КОУЧИНГУ: СУТНІСТЬ ТА МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗВО

• Борис Савчук

  ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

• Юрій Щербяк

  Західноукраїнський національний університет

 У статті з’ясовано сутність та актуалізовано доцільність і можливості використання психофізіологічних моделей коучингу в професійній підготовці майбутніх фахівців різних галузей знань у ЗВО. Використано низку методів: евристично-пошуковий (систематизація, аналіз наукових матеріалів з порушеної проблеми); контент-аналіз, дискурс-аналіз (вивчення окремих аспектів досліджуваних феноменів з позицій наукового дискурсу); компаративістський (зіставлення зарубіжного та вітчизняного досвіду використання інструментів коучингу).

Результати дослідження полягають в аналізі і структурній характеристиці чотирьох моделей коучингу та з’ясуванні підходів і можливостей їхнього використання для особистісно-професійного розвитку викладачів і здобувачів освіти вищої школи. Модель фокус на продуктивність – емоція може використовуватися в роботі з окремими здобувачами освіти, студентськими і педагогічними колективами, які прагнуть досягти конкретних результатів в особистісному і професійному розвитку. Модель соматичного коучингу – тіло ґрунтується на ідеї, згідно з якою коуч має враховувати своє тіло та тіло клієнта як основоположні сфери уваги для істотних тривалих змін. Модель тривимірного коучингу акцентує на андрагогічній спрямованості навчання дорослих та обґрунтовує постулат циклічного розвитку. Модель логічних рівнів («піраміда Р. Ділтса) орієнтує на пошук ефективного виходу зі складних проблем, які мають психофізіологічну сутнісно-змістову основу. Схарактеризовані моделі коучингу (фокус на продуктивність – емоція; соматичного коучингу – тіло; тривимірного коучингу, «піраміда Ділтса») мають спільну психофізіологічну основу. Вони малодосліджені українською психолого-педагогічною наукою, тому фактично не використовуються в організації освітнього процесу, зокрема у вищої школи. Цю прогалину можна усунути завдяки використанню ґрунтовних описів цих інструментів у працях західних авторів, які загальнодоступні завдяки інтернету. Представлене дослідження засвідчує значні можливості й перспективи використання психофізіологічних моделей коучингу для особистісного і професійного розвитку як науково-педагогічних працівників, так і студентів ЗВО.

• pdf