СТРАТЕГІЧНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОЇ ПАРАДИГМИ ПЕДАГОГІКИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

• Jolanta Skubisz

  Akademia Humanistyczno-Ekonomiczna

Однією з фундаментальних педагогічних проблем початку XXI століття в умовах світової епідемічної кризи є питання сучасної педагогічної стратегії та ролі вищої школи у зближенні традиційних та технологічних вимірів педагогіки, у поєднанні їх з механічними та електронними розширеннями розуму «кіберстудентів». Традиційна педагогіка потребує стратегічних інновацій для дидактики, навчання, виховання (профілактики) у широкому розумінні освіти, а також педагогічного розвитку викладачів. Потрібні різноманітні раціональні і конкуруючі концепції, які визначають педагогічну реальність віртуальної мобільності, що буде не лише природним продовженням існуючої інтерпретації освітнього простору, але «вимагатиме» змін виходу за межі практичних моделей. Спробою таких змін є авторська концепція під назвою «Віртуальна педагогіка як педагогічна форма і спеціальність». Віртуальна педагогіка в майбутньому може стати не тільки однією з основних форм навчання на все життя, а й цивілізаційною вимогою розвитку, включаючи педагогічні інновації.

Проте електронне навчання, електронна дидактика, дистанційне викладання, виховання в умовах кіберпростору є класичними елементами традиційної теорії загальної педагогіки, хоча й у віртуальному вимірі. Прийняті закладами вищої освіти проекти і стратегічні плани повинні базуватися на педагогічній парадигмі віртуальності та мобільності, де найважливішим ключем до активного та привабливого ​​навчання є дидактична інноваційність у побудові мобільності інтелектуальних ресурсів викладачів, адміністративного персоналу та студентів). Головною стратегічною метою теоретичного та інституціонального розвитку дисципліни «Педагогіка» є «побудова (конструювання) сучасного дидактичного коду академічної креативності». Представлена публікація спрямована на визначення детермінант цього коду в контексті сучасних соціальних викликів.

• pdf (Польська)