ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНА ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДИТИНСТВА

• Наталія Коляда

  Koliada_n@ukr.net

У статті на основі аналізу теорії і практики охарактеризовано дитячий будинок сімейного типу як альтернативна форма соціального захисту дитинства.

Соціальний захист прав дитинства є необхідною умовою для подальшого становлення і розвитку дитини в суспільстві, створення умов для її гармонійного розвитку, особливо в умовах збільшення кількості дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей, що опинилися в складних життєвих обставинах.

Проблема сирітства в Україні, формування та реалізації державної політики у сфері запобігання соціальному сирітству шляхом влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – одне з ключових питань соціальної політики держави.

Українська держава вирішує питання влаштування дітей без батьківського піклування. Водночас виникає багато запитань щодо практичної реалізації основних положень державних документів, які визначають сімейну політику в Україні в цілому та сімейних форм виховання зокрема.

Відповідно до сімейного кодексу України та Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (2005, зі змінами) встановлено такі форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення; встановлення опіки чи піклування; прийомна сім’я; дитячий будинок сімейного типу; установи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», 2005).

Практикою доведено, що пріоритетними формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є сімейні форми, зокрема – дитячий будинок сімейного типу.

Організаційні особливості, порядок створення дитячого будинку сімейного типу, вимоги до батьків-вихователів та ін. визначено Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (2005, зі змінами) (Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», 2005) та Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу» (2002, зі змінами) (Положення про дитячий будинок сімейного типу, 2002).

Дитячий будинок сімейного типу – це «окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або самотньої особи, яка не перебуває в шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування… Загальна кількість дітей, включно з рідними, у такій сім’ї не може перевищувати десяти осіб» («Положення про дитячий будинок сімейного типу») (Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»,2005).

Розвиток сімейних форм виховання й відмова від інтернатних закладів – потреба цивілізованого суспільства, сучасних реалій, людської моралі. Це одна з умов вступу України до Європейського Союзу. В Україні справа організації та функціонування дитячих будинків сімейного типу – не нова. Україна має досвід створення таких альтернативних форм сімейної опіки. Однак, в сучасних реаліях, в умовах російської військової агресії, пов’язаних з цим соціально-економічних та суспільно-політичних викликів актуальними залишаються питання соціального захисту дітей та надання їм можливостей повноцінного розвитку та родинного затишку.

Наведені вище проблемні питання і сьогодні потребують вирішення, зокрема, на науковому, теоретичному і практичному рівнях, що є предметом окремих і подальших досліджень.

• pdf (Англійська)