ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ВОЛИНІ (20-30-ті рр. ХХ ст.)

• Людмила Баліка

  Рівненський державний гуманітарний університет

  https://orcid.org/0000-0003-0042-7744

• Руслана Філоненко

  Рівненський державний гуманітарний університет

  https://orcid.org/0009-0008-9395-487X

У статті зосереджено увагу на важливості глибокого переосмислення накопичених педагогічних ідей в історії освіти, теорії та практиці навчання і виховання, в історії української культури та літератури. Доведено, що українські педагоги, літератори, письменники міжвоєнного періоду здійснювали активну просвітницьку діяльність, досвід якої є цінним та актуальним в сучасних реаліях розвитку української освіти, як і їхні педагогічні ідеї.

Акцентовано увагу на громадсько-просвітницькій діяльності української інтелігенції Волині у 20-30-х роках ХХ століття, серед яких: В. Бобинський, І. Власовський, О. Гаврилюк, Г. Жежко, С. Козицький, Я. Кондра, М. Левицький, О. Левчанівська, О. Лятуринська, В. Мізинець, В. Островський, К. Поліщук, О. Пекарський, А. Річинський, С. Скрипник, У. Самчук, М. Тележинський і багато інших.

Обґрунтовано думку, що родина Косачів була потужним центром зв’язків між провідними українськими діячами Волині, провадила широку літературну, наукову, педагогічну, культурно-просвітницьку та фольклористичну діяльність.

Проаналізовано просвітницьку діяльність та педагогічні ідеї українських письменників, як-то: Лесі Українки, О. Левчанівської, У. Самчука, В. Островського, Г. Журби. Відзначено роль «Просвіти» та Союзу жінок у боротьбі із занепадом української школи на Волині міжвоєнного періоду.

Доведено, що твори українських письменників Волині міжвоєнного періоду (20-30-ті рр. ХХ ст.) цінні не лише для української літератури, а й для педагогічної науки, позаяк саме через свої твори вони відстоювали рідну мову, культуру, зберігали національні традиції у вихованні,сприяли формуванню національної свідомості та вихованню громадянина-патріота.

• pdf